Абсолютное охуение от абсолютной власти...

[bell_mess]

.. продемонстрировал давеча младший сцарь Д.А.Медведев, объяснив, почему российский учитель жил, живет и будет жить впроголодь:

В любой другой стране этого мудака с очевидными признаками вырождения на личности сразу же бы освистали, и не вопрос, что он не то что продолжил бы выступление, а остался бы вообще в политике как минимум. Одна неглупая в общем-то барышня когда-то даже не сказала, а подумала то ли вслух, то ли про себя (до сих пор спорят как подумала) "раз нет хлеба, пусть жрут пирожные", и поплатилась за то головой. А тут все нормуль, зрители даже похлопали вежливо и продолжили мило общаться. Точно по Шварцу: дискуссия тут у нас...

Сам по себе факт этот тривиален. Ну подумаешь, в очередной раз сцари расейские потушили бычок о лоб болвана по имени "народ россии". Так на то он и болван, он ведь даже не терпит, он для того в уборной и поставлен.

Интереснее тут, камераден, если угодно, подход цивилизационный, я бы сказал: мол, работа педагога - это призвание. Педагог - это как святой. Должен жить впроголодь, питаться нектаром и солнечным светом(пить чай без чая!), а труд его сродни схиме монастырской. Призвание, да...

А бизнес... это что-то ниже ступенькой. Не проституция, но и не учительство. Зарабатывание денюжек по-быстрому. Разве бизнес может быть призванием? Да что вы... Спекулянт, блиать. Как любит поучать паству гуру Задорнов, торгаш! Купи-продай, разве это может быть высоким призванием? Вот учитель, инженер какой-нибудь, особенно в космосе или ВПК - это да, это образец "служения Родине" в массовом ватном сознании. А бизнес - это такое... деньжат сколотить и свалить. Фу, низость какая...

Вот этот глубокий совок портяночного разлива и продемонстрировал ДАМ. Причем аплодисменты показали, что болван-то (в смысле народ расейский) в сущности с ним согласен: кровососы оне, эти самые бизнесмены. Грабят норот-богоносец, однако. И Родину русскую, мировую кладовую, так и норовят разграбить.

Ухмыляющемуся карлику при словах "идите в бизнес, если хотите быстро заработать" даже не приходит в голову, что бизнесмен любого масштаба как член социума принципиально ничем от другого такого же члена социума не отличается. И его социальный вклад в этот самый социум ничуть не меньший, чем вклад того же учителя или преподавателя вуза. Для глубоко совкового быдла, коим он является, цель бизнесмена тупо загрести бабла. И побольше, побольше... а там как кривая вывезет. Остров в Индийском океане, бунгало на Багамах, яхта, один из пяти Embraer Legacy, пять бентли, восемь гелендвагенов и обязательно кожаные штаны - примерная цель для бизнесмена в понимании премьер-министра Великой Духовной Сраны. Грубо говоря, если ты сволочь - то опускайся в ад яхт, ночных клубов, дансингов Ибицы и казино Монако. Если ты святой и у тебя есть призвание - воспаряй в райские высоты типа школы в Букачаче и сей до гробовой доски разумное, доброе и вечное за сто пятьдесят долларов в месяц в лучшем случае и надежду на царствие небесное. Аминь.

В нормальном, не изуродованном совком и скрепами обществе подход иной. Общество дает возможность самореализоваться своим гражданам, в том числе и на ниве бизнеса. И если ты сумел заработать состояние и пожать его сладкие плоды, то ты всегда должен помнить, что пока ты зарабатывал, кто-то учил и лечил твоих детей и тебя самого, регулировал дорожное движение, снимал с дерева твоего кота, дежурил на АЭС и даже вывозил мусор. Потому твое состояние, конечно, в большой степени заслуга твоя, но и общество, в котором ты живешь, тоже некоторым образом в его появлении поучаствовало, дало возможность тебе реализоваться и это самое состояние заработать. А потому, любезнейший, твое богатство не только открывает перед тобой безграничные возможности, но и накладывает особую ответственность перед обществом, несколько большую, чем у других прочих, кто состояния не заработал, а учил твоих детей и лечил твою ногу, которую ты сломал на отдыхе в Китцбюэле. Педантичные немцы, к примеру, нечто подобно так прямо в своей бундесконституции прописали.

Я уж не говорю про то, что бизнес - это такое же призвание и не менее достойное занятие, чем учительство и врачевание. И если премьер страны столь презрительно высказывается о бизнесе: "быстро денег заработать" и его за это не выкинули из правительства, то будущего у такой страны нет и быть не может. В такой стране никогда не появятся бизнесмены уровня Сергея Брина или Ричарда Брэнсона, она обречена на прозябание и крах...

Comments

[provocateur-b.livejournal.com]

Да, Медведев эталонный идиот.

[xotowiwaz.livejournal.com]

Самое забавное, что и в бизнесе на России много не заработаешь, если не воровать и не отстегивать. А вот сесть можно легко и надолго.

[Адепт самодиципліни (from livejournal.com)]

Скажіть будь-ласка, а ви розумієте, що ваше лівачество з ось цією "особливою відповідальністю" лише на пару кроків відійшло від ідіотизма ведмедика?

[tapacbl4.livejournal.com]

Кстати - да... И не отнять и не добавить. Ровно идиот. Эталон. В палату мер и весов его надо отдать...

[bell-mess.livejournal.com]

Чому "лівачество"? Ніякого "лівачества". Почитайте біографію, наприклад, Роберта Боша. Він створив чи не найперший (якщо не перший) корпоративний пенсійний фонд у Німеччині, на кожному підприємстві зобов`язував мати лікарняні каси, опікувався умовами життя робітників, утримував за кошти компанії навчання талановитих дітей, вони потім працювали інженерами на його заводах.

Сам він особисто вважав соціалістів різного штибу, як національних, так і інтернаціональних, величезним злом для суспільства, балакунами та неробами.

Ну і ось вам пряма цитата з бундесконституції:

Статья 14
(1) Собственность и право наследования гарантируются. Их содержание и пределы определяются законами.
(2) Собственность обязывает. Пользование ею должно одновременно служить общему благу.
(3) Отчуждение собственности допускается только в целях общего блага. Оно может производиться только по закону или на основании закона, регулирующего характер и размеры возмещения. Возмещение определяется на основе справедливого учета интересов общества и заинтересованных лиц. Споры о размерах возмещения рассматриваются судами общей юрисдикции.
http://www.1000dokumente.de/?c=dokument_de&dokument=0014_gru&object=translation&l=ru (http://www.1000dokumente.de/?c=dokument_de&dokument=0014_gru&object=translation&l=ru)

[Адепт самодиципліни (from livejournal.com)]

Бачте, проблема нашого суспільства у тому, що Ви навіть не сприймаєте своє лівачество за лівачество і приводите приклад з Конституції по суті соціалістичної країни. Спробую пояснити на Ваших-же прикладах:

1. Поки одна людина заробляє гроші розробляючи, наприклад, роботів або інвестиційні схеми (діяльність, що може приносити людині сотні тисяч або мільйони доларів на рік), інші заробляють прибираючи приміщення, навчаючи дітей, готуючи їжу, абощо (тисячі або десятки тисяч доларів на рік). Але, тут уважно, всі люди з наведених прикладів працюють, щоб отримати ці гроші. І для кожного суспільство зробилось щось хороше: прибиральника та фінансиста нагодувало, дітей лікаря та кухаря вивчило і т.п. За це треба платити і кожен з перерахованих платить. Причому не певну фіксовану суму, а _відсоток_з_доходу_, що вже несправедливо: якщо інженер, підприємець та вчитель користуються тими самими лікарнями та їздять по тим самим дорогам, то чому, питається, один має платити більше за іншого та ще й відчувати "особливу відповідальність"?

2. Всі перераховані дії Роберта Боша - це його _добровільна_інвестиція_ у своє оточення. Він не був _зобов'язаний_ це робити. Наприкінці 19-го сторіччя його економісти оцінили тенденції оточення, - зокрема зростання соціальної напруги та відтік кваліфікованих кадрів у Штати на вищі зарплати, - та переконали пана Боша, що у довгостроковій перспективі це йому _вигідно_. Важливо також те, що він робив це _на_своїх_підприємствах_. Він не йшов до Крупа, наприклад, і не розказував йому як саме тому треба розпоряджатись своїми доходами.

3. 20-е сторіччя як ніяке інше показало, що будь-які механізми відчуження приватної власності крім участі у _добровільних_ угодах дуже сильно ускладнюють правила гри і можуть призвести до страшних наслідків. Зокрема Голодомор українців в СРСР у 33-у та 47-у роках - це як-раз наслодк застосування більшовиками норми, аналогічної наведеного Вами параграфу 3, статті 14 Конституції Німеччини: в результаті відчуження приватної власності селян (зерна) суспільне благо всіх громадян СРСР виросло, особливо у довгостроковій перспективі: за продане зерно були куплені станки і заводи, з'явилась енергетика і фармакологія. По виходу середня тривалість життя всіх громадян СРСР реально виросла. Але от сусід мого прадіда у лютому 33-го, коли його схопили, вже встиг з'їсти власну дитину і половину дружини.

Рекомендую для читання дві чудові книги: "Tragedy of Commons" та "Governing of Commons". Друга - з одного боку є критикою першої, а з другого - математично строго показує, що стабільний, без жертв, суспільний інтерес може бути досягнений тільки за умови непорушності приватної власності у суспільстві.

[shozabred.livejournal.com]

поки одна людина заробляє, інші для нього роблять корисні справи, що також приносять їм дохід, яким вони діляться з цим підприємцем, то чому він має платити як з одного, якщо всяв гроші в багатьох?

[Адепт самодиципліни (from livejournal.com)]

У мене два уточнюючих питання:
1. Ота "людина, що заробляє", вона корисних справ для інших не робить?
2. Що значить "діляться з підприємцем"?

[bell-mess.livejournal.com]

Перепрошую, я десь щось про приватну власність казав? Безумовно, право приватної власності є альфою і омегою.

А от щодо іншого... Якось наприкінці минулого сторіччя, здається, у дев`яносто восьмому році, якось у потязі сталась розмова з цікавою людиною. Він азербайджанець, на той час мешкав в Україні вже років п`ять, одружився на місцевій...

Так от, його рідний брат був багатою людиною у Москві. Він на початку працював у нього, там познайомився з майбутньою дружиною, приїхав до неї додому, та там і залишився. Брат йому допоміг влаштувати бізнес, людина він завзята, справи пішли в гору. Він варив сир. Як раз він їхав з перемовин про постачання своєї продукції.

Як почасти бува, в потязі розмови щирі та відверті. І ось що він сказав, я дуже добре запам`ятав його думку...

У мене цікаве і наповнене життя. З грошима проблем нема. Будинок повна чаша. Мої працівники задоволені: я можу їм платити пристойні гроші при тому, що вони оформлені абсолютно законно. Я повністю сплачую податки, у мене добрі відносини з владою, мене поважають сусіди і люди в місті взагалі.

Єдине, що мене засмучує і не дає спокійно жити - це суцільні злидні навколо. Мені соромно купувати кістки ротвейлеру, коли я бачу поряд нещасних злиденних літніх людей. Мені погано відчувати, що я щасливий та багатий серед нещасних та бідних. І я не можу нічого змінити, хоч я й намагаюсь.

Ось це й є те, що я мав на увазі. І не треба мене звинувачувати у "лівацтві"...

[Адепт самодиципліни (from livejournal.com)]

Можливо, я Вас неправильно зрозумів, але це Ви навели цитату з бундесконституції, яка прямо заперечує абсолютність приватної власності, зобов'язуючи власника "правильно" нею користуватись і одразу закладаючи можливість її відбору якщо того потребуватиме "суспільне благо".

Що стосується Вашого оригінального тексту, то уточніть, будь-ласка, з якої саме суми статків повинна починатись "особлива відповідальність" і що саме означає цей термін?

Ну і трохи провокаційне питання: якщо у людини, наприклад, зі статками все гаразд, вона _повинна_ соромитись ними користуватись поки навколо злидні, чи їй може бути пофіг?

[bell-mess.livejournal.com]

Е? Що? То бундесконституція заперечує право приватної власності? Вам треба негайно про це повідомити Конституційний Суд бундесреспубліки...

уточніть, будь-ласка, з якої саме суми статків повинна починатись "особлива відповідальність" і що саме означає цей термін?

А ні з якої. З будь-якої. Наприклад, не можна палити сміття на своїй приватній оселі без погодження з сусідами, дозволу влади й відповідних протипожежних засобів. Взимку чистити від снігу та ожеледиці тротуар біля свого будинку, а влітку його підмітати й зранку поливати водою. Якщо біля будинку є канава, то підтримувати її у чистоті. Тобто роби те, що можеш.

Я пам`ятаю, як колись Шустер запитав у Ярославського: мовляв, ось ви за власний рахунок будуєте термінал аеропорту, знаючи, що він не буде вашою власністю. Поясніть, чому вице робите?

Він відповів: "Я і мої діти живуть у цій країні і в цьому місті. Я хочу, щоб місто було кращим, і якщо я можу до цього пристати своїми грошима і своїм розумом, то я це з задоволенням буду робити".

Михайло Фрідман шостий рік поспіль фінансує львівський джазовий фестиваль, шо став топ-подією європейської джазової афіши року. Дуже влучно хтось мені сказав у Львові: "Хтось витрачає мільйони на золоті унітази, а хтось несе людям радість..."

Так живе весь цивілізований світ. Багатії фінансують науку, в тому числі фундаментальну. Та що там казати... хто такий Альфред Нобель? Ось те й воно...

[Адепт самодиципліни (from livejournal.com)]

Заперечує абсолютність цього права. Уважніше, будь-ласка.

Як на мене, Ви кардинально відходите від власної тези: спочатку Ви стверджуєте, що "богатство ... накладывает особую ответственность", а тепер виявляється, що сума неважлива: "а ні з якої, з будь-якої" і "роби що можеш". Виходить, багатство нічого такого на власника не накладає. Я правильно Вас зрозумів?

Ну і мені, з Вашого дозволу, все-таки хотілось-би почути Вашу відповідь на моє друге питання. Я його спеціально перефразую використовуючи той влучний вислів: якщо у мене є квантіліон баксів, я маю право насолоджуватись своїми золотими унітазами, чи я _зобов'язаний_ нести людям радість?